Правда є лише одна!

Наприкінці травня у римо-католицькому храмі Бердянська відбулися урочистості, присвячені жертвам комуністичних репресій. Спільна молитва за душі невинно убієнних поєднала священиків різних конфесій. Органна музика й хорове виконання класичних творів супроводжували виступи громадських діячів міста, які згадували злочинні факти сталінського режиму проти власного народу. Голова Польського товариства «Відродження» Лєх Сухомлинов, звертаючись до присутніх, акцентував увагу на тому, що виховання молодого покоління й усіх громадян України справжніми патріотами, історична пам'ять яких будується на правдивих фактах, а не на забреханих трактуваннях минувшини, є чи не найголовнішою проблемою нашого суспільства.

17 вересня в для бердянців – це свято рідного міста, день визволення від фашистських загарбників. Проте, неможна забувати, що власне цього дня у 1939 році війська СРСР без оголошення війни напали на Польщу, порушуючи її суверенність та ламаючи основи міжнародного права. Підставою для агресії Червоної Армії став пакт Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 року між радянським урядом та гітлерівською Німеччиною. Окупація Польщі Червоною Армією означала фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну.

Це був початок сталінських репресій проти польського суверенного народу. Протягом квітня – травня 1940 року комуністичним режимом було знищено тисячі громадян Польщі, які першими в Європі зі зброєю виступили проти нацистської Німеччини. Це були кадрові офіцери і офіцери запасу Республіки Польща, інтелектуальна еліта польського народу. На довгі десятиріччя цей злочин уперто заперечувався правителями СРСР, навіть більше – відповідальність за нього перекладалася на Німеччину.

Як свідчать документи, передані Російською федерацією польській стороні в 90-ті роки, вся операція по знищенню військовополонених польських офіцерів була чітко спланована і проведена, як і усі репресивні операції НКВД, за звичним сценарієм: доповідна записка очільника репресивного відомства Сталіну – ухвала політбюро ЦК ВКП(б) – виконання репресивними органами рішення вищого партійного керівництва.

Місцем знищення Старобільського табору утримання польських офіцерів став підвал у будівлі Харківського обласного управління НКВД, «на рахунку» якого на той час значиться вбивство майже 12 тисяч власних громадян. На розстріл однієї людини й прибирання її трупа кати натренувалися витрачати не більше 2-х хвилин.

Кінець 1940-их – перша половина 50-их рр. були найдраматичнішими в історії Римо-католицької та Української греко-католицької церков. Організаційні структури и повністю зруйнували арешти єпископату й багатьох священиків і вірних, насадження московського православ’я та репресії проти непокірних.

Голова польської громади Бердянська завершив виступ словами: «Вічний спокій невинним жертвам і глибоке співчуття живим. Боже, дай сили пережити біль тяжкої втрати і змилуйся над нами».