Національне Свято Конституції 3 Травня

Урядовий Закон, або Конституція 3 Травня, був третім у світі й першим у Європі основним законом. Ухвалений на Чотирирічному Сеймі у 1791 році демократичною партією як результат компромісу з прокоролівською партією, він був результатом прагнень до налагодження внутрішніх відношень у Речі Посполитій після І поділу. Цей Закон установлював засади устрою, що відкривав нову сторінку в історії Польщі.

Основні положення Конституції

Конституція залишала становий устрій з певними дрібними змінами: було значно зменшено впливи магнатства на вибори, Сенат і органи управління країною. Вона виключала також з сеймиків (законодавчих зібрань) шляхту, яка не мала посесій, проте становила найзаповзятливішу клієнтуру магнатів. У законі про вибори феодальний ценз шляхетського народження було замінено буржуазним цензом володіння власністю. Міщанам гарантовано право набуття багатств і отримання дворянського титулу.

Зберігаючи кріпосну залежність, Конституція позбавляла шляхту права найвищої начальницької влади по відношенню до підданих, приймаючи їх “під опіку права й уряду країни”. Індивідуальні домовленості селян з поміщиками про заміну панщини на чинш уже не могли нехтуватись шляхтою. Рішення конституції централізували державу, вони скасовували правові відмінності між Коронною Польщею та Литвою, упроваджуючи єдиний уряд, казну і війська. Пануючою релігією було визнано католицизм, при повній толерантності до інших, визнаних державою віросповідань. Конституція запровадила три гілки влади: законодавчу владу мав здійснювати двопалатний Сейм, що складався зі шляхти (204 депутати) і 24 уповноважених від міського населення.

Було значно зменшено роль Сенату, також було скасовано liberum veto (одна особа могла заблокувати ухвалення будь-якого рішення), рішення мало прийматися звичайною більшістю голосів. Каденція Сейму тривала 2 роки, засідання скликалися в разі потреби. Що 25 років слід було скликати Сейм з метою внесення змін до Конституції. Виконавча влада надавалася королеві, яку він мав реалізовувати разом з Радою, що складалася з примаса (голови Католицької церкви у Польщі) та 5 міністрів: поліції, внутрішніх справ, закордонних справ, війни й казни; цих міністрів призначав король. Вони відповідали перед Сеймом за підписані ними документи. Король був головою Зади й мав право призначати єпископів, сенаторів, міністрів, службовців і офіцерів, у випадку війни він був головнокомандувачем військ.

Було скасовано вільні вибори монарха, після смерті короля Станіслава Августа трон мав успадковуватися, тільки в разі занепаду королівської династії шляхта мала право обирати короля. Конституція передбачала реорганізацію судочинства, постулюючи необхідність створення постійно діючих земських та міських судів, а також органу, що здійснює нагляд над ними, а саме – Трибуналу коронного і асесорського суду.

Конституція 3 Травня була великим досягненням народу, який хотів зберегти незалежність держави, вона забезпечувала можливість економічного й політичного розвитку країни. Пізніше до традицій цієї Конституції зверталися різні політичні сили, щоправда, досить вільно інтерпретуючи ідеї Основного Закону 1791 року.