У цій книзі авторка описала соціолінгвістичні та мовні явища польської групи буковинських горян, які проживають на румунсько-українському порубіжжі. З одного боку тут розглядається народна меншина – поляки, що проживають на території історичної Карпатської Буковини, а з іншого - звертається увагу на порубіжжя різних культур та мов: cловянських і романських (румунської).
Статус, географічний та суспільний обсяг польської мови буковинських горян, а також характеристика вибраної лексики – це найважливіші проблеми даної наукової роботи. Тут знаходиться інформація на історичну тему та описані поселенці Буковини, головним чином поляки. Велику увагу присвячено також міграціям буковинських горян і описам дослідженних селищ: Старої Красношори, Нижніх Петрівців, Тереблеча (північна Буковина) та Пояни Мікулі, Нового Солонця, Плеши (південна Буковина).
На Буковині проживають люди різних національностей, які розмовляють на різних мовах. Сам регіон Буковини протягом віків змінював політичну та державну належність, не був і до сьогодні не є одноманітним та монокультурним. Горяни, поселяючить тут на початку XIX століття, були “приречені” на лексичні запозичення та на вивчення інших домінуючих тоді мов. Прибували вони з Чадецького округу, що на Словаччині, який – як підтверджують наукові роботи – не був одномовним, існував там словацько-польський мовний контакт.
Вибираючи від 1803 року підгірські села для проживання, горяни не забули свого говору. Був то народ стосунково вбогий, котрий одночасно із перелюдненням своїх поселень почав шукати нового і кращого місця для проживання. До сьогоднішнього дня сліди буковинських горян можна знайти не тільки на Буковині, але також у Боснії, в Словаччині, на Західних Територіях у Польщі, а також у Північній Америці. Протягом своєї довгої мандрівки, що мала багато напрямків, вони завжди старалися зберегти мовну та культурну відмінність. Буковинські горяни скрізь становлять меншість, а іншомовне оточення щораз сильніше впливає на їхню асиміляцію. Наприклад, незначна кількість буковинських горян залишилася у Боснії, хоча в їх мові можна знайти багато впливів сербських, а в Америці вони майже цілком засимільовані. Збереження материнської мови та культури можна прослідкувати ще тільки на Буковині – в північній та південній частинах, де до сьогоднішнього дня горяни проживають компактними групами: в Пояні Мікулі, Новому Солонці і Плеші, а також у Старій Гуті, Нижніх Петрівцях і Тереблечу. У даній роботі було розглянуто і проаналізовано в окремих розділах мову польських мешканців цих сіл, тобто буковинських горян.
У праці сконцентровано увагу на кількох специфічних чинниках. Вони стосуються як історії самого регіону, так і впливів державних мов (у хронологічному порядку): німецької, румунської, російської і української. Демографічні та суспільні зміни після другої світової війни спричинили зміни в суспільному і географічному обсязі, а також в ієрархії та функціональній дистрибуції мови буковинських поляків, в тому числі її діалектної відміни. Змінилася також ситуація румунської та української мов. Поселення горян у багатомовному та багатокультурному середовищі вплинуло на поділ і функціонування сфер, в яких вживали вони своєї мови, на потребу зміни коду (польська говірка румунська мова, польська говірка українська мова) залежно від ситуаційного контексту.
Мови, якими володіють горяни, знаходяться у взаємній функціонільній залежності. У всіх досліджених селах горяни вдома розмовляють переважно польським говором. Спілкування відбувається на приватному та неофіційному рівні. Мовний код, який виходить за межі домашнього середовища, є також мовою неовіційною. В Плеші всі сусіди (ціле село) в розмові користуються польським говором. У Новому Солонці поляки живуть по сусідству з українцями, що проживають в українській частині села, тому частіше з’являється тут польсько-український мовний контакт. В Пояні Мікулі сусідами є румуни, а перед другою світовою війною були німці. У Старій Красношорі зі своїми сусідами поляки розмовляють польським говором, навіть у випадку, коли це румуни чи українці. В Тереблечі вживання польського говору в місцевому середовищі відбувається по-різному. Це виникає з характеру розташування домівок поляків, які проживають не в компактному складі, а „розсіяні” по селу. В Нижніх Петрівцях мовна комунікація, що виходить поза межі домашнього вогнища і виконує функцію неофіційної мови – це спілкування румунською, а часом україньською мовами. Відбувається так тому, що більшість мешканців цього села за національністю румуни. В мішаних селах часто зустрічаються ситуаціі, коли респонденти змінюють мовний код на польську, румунську або українську мову, в залежності від співрозмовника, а часом навіть від теми розмови.
У релігійному спілкуванні – офіційній сфері – переважає польська мова, яка у вірних користується високим престижом. Римо-католицька церква на Буковині для поляків є церквою польською – основою їх ідеологічної батьківщини. Часом відбувається так, що у розташованих в Румунії місцевостях служба божа відправляється на румунській мові, а в тих селищах, що знаходяться в Україні, відповідно на україській. В офіційній версії польська мова виходить поза межі домашнього та сусідського середовища.
У школах переважають державні мови: румунська в Румунії та українська в Україні. Польську мову учні вивчають - у різному об’ємі – у всіх досліджуваних селах, окрім Тереблеча. У школах польська мова викладається як обов’язковий предмет або на факультативних заняттях.
У місцевій державній адміністрації вживається державна мова - це залежить від мовної політики кожної країни. Офіційними державними мовами є: на Буковині південній – румунська, на Буковині північній – українська мова.
Польська мова, тобто продовження мовної традиції південно-східних Кресів, була і до сьогодні залишається для буковинських горян передусім символом тотожності (як сакрум). Вона виходить поза межі сусідської та родинної сфери, її вартість залишається й надалі високою – вважається, що польська мова є символом вищої культури, літератури та історії.
Лексику говору буковинських горян характеризує зібраний авторкою на підставі відповідей на питальник Загальнокарпатського Діалектологічного Атласу мовний матеріал. Загалом зібраний матеріал поділено на 5 тематичних груп, які стосуються людини.
- Людина та її характеристика (частини тіла, хвороби та фізичні характеристики);
- Людина вдома (дім та його обладнання; посуд та приготування їжі; вбрання, взуття, прикраси);
- Людина в праці (сільське господарство; праця в лісі; вівчарство; скотівництво і господарські приміщення);
- Суспільна та духовна культура (родинні назви; обряди та звичаї);
- Зовнішній світ людини (природа).
Авторка порівняла зібрану лексику із загальнопольською лексикою (на підставі Словника польської мови Вітольда Дорошевського). У науковій роботі також визначено зв’язок частини лексем з діалектами південної Сілезії і Підкарпаття та показано запозичення словацькі, а потім послідовно румунські та українські.
У висновках авторка показала, що лексика буковинських горян – це мозаїка слів різного походження: польського (в тому числі у своїй діалектальній відміні), словацького, румунського, українського, а також у значно меншій мірі німецького та російського. Пропорції поміж польською лексикою та запозиченнями різні, це залежить від тематичного розділу зібраного матеріалу. В основному лексика походить з польської мови і стосується загальних назв.
Частина лексики є такою, як на південно-сілезькій стороні Карпат: ці лексеми часто бувають запозиченнями зі словацької мови. У зібраному матеріалі зустрічається багато карпатизмів. Заслуговують на увагу тут запозичення, зокрема з румунської мови. В селищах, що лежать на північній Буковині, зустрічається багато запозичень з української мови. Значна частина “власної” лексики в мовному засобі буковинських горян відрізняє цю культурну та мовну групу з-посеред інших етнічних та мовних груп на території Буковини.
Діалектологічні та соціолінгвістичні дослідження показали, що мешканці всіх досліджених місцевостей зберегли власну, тотожність і народну сполуку, якою є мова – в даному випадку їх власна, польська говірка.
Проф. д-р Антошкіна Л.І. ,
ректор Бердянського інституту ідприемництва 
ua 
pl 
