Різдво Христове – час надії і любові

Ось і Різдво Христове. Вся Польща живе надією… Черги в костелах перед сповідальнями – люди піклуються про душу. Передсяткова метушня, натовпи в крамницях, зáкупи: слід подумати про найближчих, найдорожчих. Міста й містечка теж готуються вітати Збавителя: ялинки, лампочки, гірлянди та інші оздоби. Словом, усе, навіть певні клопоти приносять задоволення й радість, радість очікування. У цьому році Головне правління ПКОТ “Відродження” організувало й провело три святкових заходи. В Україні все інакше. Православні різдвяні свята спізнюються на два тижні. А 25 грудня є робочий день. Й томý містерія Народження Ісуса переживається дещо інакше. Традиційна урочистість почалась о 12 годині в ніч з 24 на 25 грудня святою месою в костелі Народження Пресвятої Діви Марії. Різдвяну месу провів ксьондз-настоятель Здіслав Зайонц. Навіть такий пізній час не став на заваді вірянам, які зібрались у святині, щоб поділитися радісною новиною з братами у Христі: Христос народжується!..

Різдво Христове випало на п’ятницю, що дозволило влаштувати цього ж дня відразу два заходи.

Перший з них відбувся в другій половині дня в кав’яренці для дітей і мав призначення саме для цієї вікової категорії. Діти з сиротинця й діти членів організації взяли участь у багатьох іграх і конкурсах, підготовлених справжніми фахівцями, що працюють у кав’яренці “Лакомка”. Проте, крім почастунку, мали місце тут і так звані “виховні моменти”. Втім, важко було вимагати від артистів (неполяків) якихось нагадувань про католицькі й польські традиції. Тому підопічні з сиротинця самі підготували коротку художню програму з показом сцени народження Ісуса у Віфліємі. Організатори з боку “Відродження” провели конкурс польських і українських колядок. Кожен учасник отримав подарунок. У кінці імпрези діти отримали різдвяні подарунки. У цьому році спонсорами були: Товариство “Спільнота польська”, Бердянський університет менеджменту і бізнесу, а також фірма “Поінт”.

Імпреза для дітей у кав’яренці відбувалася вдруге, і ми сподіваємося, що вона стане циклічною, постійною, яка відтворюватиметься кілька разів на рік з приводу Дня Іменинника та інших свят. Йдеться передовсім про дітей з сиротинця, для котрих зовнішній світ часто обмежується прóстором комплексу будинків сиротинця та прилеглої до них території. До 2009 року всі імпрези, як і заняття з польської мови, організовані ПКОТ “Відродження”, проходили в Польському Домі. Після вдалого святкування Дня Іменинника у вересні 2009 року, яке відбулося у згадуваній кав’яренці-цукерні, ми помітили на обличчях дітей неабияку зацікавленість, здивування й навіть несподіваність, визвані тим, що вони знаходяться в місці, для них недоступному. Ми були зворушені і ледве приховували сльози на очах. Для них важливими були не ласощі й солодощі, захоплювала сама атмосфера, інтер’єр і офіціанти, що обслуговують Їх!..

Після імпрези дітлахи подалися до Польського Дому, де їм вручили дарунки (зимову одежу та взуття), запроваджені Генеральним консулом Республіки Польща у Харкові Ґжеґожем Серочиньським. Варто нагадати, що це дипломатичне представництво за ініціативи Консула Міхала Журавського здійснює опіку над вихованцями сиротинця в Бердянську вже понад вісім років.

Увечері того ж самого дня на урочистостях в Польському Домі зібралися члени “Відродження”, місцеві спосори й представники органів місцевої влади. Все проходило за польськими традиціями і звичаями. Атмосфера була щонайпривітливішою, щонайтеплішою, щиро товариською. Ділились облаткою й великою кількістю найщиріших побажань. Цей захід фінансували наші давні спонсори: Бердянський університет менеджменту і бізнесу і фірма “Поінт”. А польські господині приготували традиційні польські страви. Не забракло тут ані смаженого коропу, ані біґосу, ані млинців.

Кілька днів потому на облаткову зустріч зібралися члени Полонійного об’єднання лікарів і Польської спілки науковців. Це була слушна нагода для обговореняня професійних проблем і перспектив на майбутній рік.

На жаль, не всі змогли взяти участь у цих зустрічах. Вік і стан здоров’я даються взнаки. Але й про старших осіб ми не забули: для них були закуплені й роздані подарунки (продовольчі набори і свічки-цеглинки Крітас). На нашу думку, це була не тільки допомога, а передусім – це й пам’ять про співвітчизників.

Хоча це й був рік кризи, таких радісних і щиросердних свят у Польському Домі ще не було.